УКРАЇНА У НАСТУПНІ СТО РОКІВ. РЕЛІГІЯ

Олександр Александрович, Цензор.нет, листопад 2022

 

РЕЛІГІЯ

 

У цьому розділі автор жодним чином не чіпатиме доказів або спростувань існування того чи иншого Бога. Тут йдеться виключно про вплив релігії на глобальні політичні, суспільні і міграційні процеси. 
 

З неминучим посиленням природних катаклізмів, а отже й міжнародних конфліктів роль будь-якої релігії в суспільствах буде невпинно зростати, тому що люди шукатимуть спасіння в потойбічному.

 

Спостерігатимуться переляк, істерика, фанатизм, вбивства єретиків і нові хрестові походи.

 

Вірогідно, що найагресивніше поводитимуться сповідувачі Ісламу, Індуїзму і Католицизму. Не тому, що це ганебні релігії, а тому що якраз країни, де вони найбільше поширені, найсильніше страждатимуть від природних потрясінь, і їм потрібно буде якось раціоналізувати (якщо це слово застосовне до поняття віри) свою експансію.

 

Поруч з релігійними фанатиками, як це не парадоксально, у тих самих найстражденніших суспільствах буде зростати й кількість затятих атеїстів. Вони вважатимуть, що вищий творець не може або не гідний існувати, якщо він допускає такі страждання.

 

Китайці чи японці, коли почнуть висуватися за межі своїх кордонів, робитимуть це не під стягами бороданя Конфуція, реготуна Будди чи милих божків Синто. Ці релігії для подібних походів не достатньо войовничі. Але не сумніваймося, що і на берегах Лєни чи Амура кожен із завойовників знайде свою національно-релігійну нірвану.

 

Це мовиться до того, що релігії ходитимуть за своїми носіями і так само будуть гинути зі своїми носіями. Коли китайці упокорять Сибір, то за деякий час там всі стануть конфуціянцями чи даосистами, а не православними чи старовірами. А якщо через клімат вимруть мусульмани, то не стане й Ісламу. Про католиків було згадано через Південну Европу і Латинську Америку як кандидатів на кліматичне вимирання. Тому у таких народів просто не буде иншого вибору, ніж вести хрестові походи, борючись за місце під сонцем, хоча в даному контексті точніше буде сказати: борючись за місце у затінку.

 

Прогнозуємо, що через сто років, коли люди житимуть не нижче 45-ї паралелі і їхня кількість сильно скоротиться, відбудеться певне "укрупнення" релігій, майже зникнуть секти. А серед тих мейнстрімних релігій, що залишаться, домінуватимуть ті, котрі підкреслюватимуть вагу слова (логос) через вплив протестантів, які опиняться серед найбільш уцілілих після кліматичних катастроф. Нове дихання отримає також пантеїзм, пов’язаний з природою.

 

Загалом закономірним є правило, що чим знедоленішою є людина, тим вона є набожніша. І навпаки: у заможному споживацькому суспільстві дуже багато атеїстів. Такі прикмети життя. Виняток становлять наші вбогі північно-східні сусіди, які живуть у злиднях, повально атеїсти або агностики, але свято вірять у все, що їм розкаже і накаже влада по телевізору. Але це вже не про віру, а про пропаганду і особистий вибір кожного.

 

Наостанок у цьому розділі варто привернути увагу до ще одного різновиду релігії, який стоїть осторонь від усіх инших, хоча його вплив на людство є найсильнішим від усіх. Це "релігія безупинного прогресу". Адептами цієї "релігії" стали багато людей і народів, безвідносно до конкретного віросповідання, хоча все ж таки їх найбільше серед християн та юдеїв. Адже ще в Книзі Буття, яка входить до Старого Заповіту і до Тори, записано, що Бог створив людину для панування над иншими живими істотами. Ми пам’ятаємо також, що її корені тягнуться і з Відродження й Просвітництва, коли людину проголосили вінцем природи.

 

Релігія безупинного прогресу нагадує концепцію безкінечного економічного росту: обидва явища є оманливими, нездійсненними і вкрай шкідливими. Вона фетишизує науки і технології, "які обов’язково порятують людство", хоча правильніше сказати: псевдонауки і неіснуючі технології. Вона закликає нас сліпо вірити у колективний людський геній, який неодмінно знайде вирішення найскладніших проблем, хоча для такої віри немає жодних обґрунтованих підстав. Як це не дивовижно, наша гординя витікає з прагнення стати кращими, наша самозакоханість з любові до ближнього, наше засліплення з віри у необмежені горизонти для людського розуму…

 

Спіраль прогресу – це вигадки марксистів і лібертаріянців. Всесвіт розширюється хвилеподібно, і кожна хвиля має свій пік і западину. Відома нам історія людства саме так і розвивалася, і немає підстав вважати, що в майбутньому буде инакше.

***
 

ЗМІСТ

 

Передмова

 

Вступ

 

Частина І - Світ

 

Екзистенційні виклики людству

Зміни клімату

Надужиток і Нестача

Наука і Псевдонаука

Енергія, Матерія і Ентропія

Економіка і Гроші

Технології

Сільське господарство

Харчування

Здоров’я

Політичний устрій

Право

Релігія

Засоби Масової Інформації

Геополітика

 

Частина ІІ – Україна

 

Історія

Мова

Війна

Сучасність і Майбутнє – Інтегрована Картина

 

Частина ІІІ - Прогнози

 

До 2030 року

2030-2050

2050-2070

2070-2100

2100-

В КОШИКУ
Товарів
на суму 0 грн.
Переглянути
КОШИК
0 товарів

НАШІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ:
поза сферою Дайсона

СУМА ЗНАНЬ ТА ТЕХНОЛОГІЙ
Американський мільйонер Форест Фенн сховав у горах величезного Єлловстоунського заповідника скриню з золотом та антикваріатом. Тисячі людей поки що безуспішно шукають скарби 87-річного чоловіка. Це небезпечно. Шестеро загинули. Останній – влітку 2017 року. #читати
Вважається, що моркву, почали вирощувати в Афганістані, Ірані та Пакистані на початку нашої ери, вона мала темно-фіолетове коріння, зумовлене присутністю пігменту антоціаніну. Згодом дика морква поширилась на захід від цього регіону до Малої Азії (у X або XI столітті), Іспанії (XII століття) і Північно-Західніої Європи (у XV столітті), і на схід до Китаю (у XIII або XIV столітті) і Японії (у XVII столітті). На якомусь етапі виникли мутантні жовті і білі форми, позбавлені антоціанінів. Дані з документів і картин свідчать, що морква культивована в Північно-Західній Європі до XVI століття була фіолетового або жовтого кольору. Так було аж до ювілею Короля Нідерландів Вільгельма Оранського, XVIІ століття, якому в подарунок селекціонували з жовтої моркви оранжеву, в якій виявилась висока концентрація бета-каротину (оранжевого пігменту). #читати
DrNemo Вітаю друзі-медики, та й не медики особливо з черговим поступом в медичних реформах. Ми двома руками За те щоби таки щось мінялося в кращу сторону для лікарів та пацієнтів. Благими намірами... Але всі попередні роки якось так ставалося, що кожен новий міністр дивним чином бачив реформування в скороченні якогось чергового бюджетовитратного фактору. Спочатку скоротили середній медперсонал, потім молодший, відтак настала черга заміни швидкими профільних спеціалістів, не втрачаючи темпу в швидких замінили лікарів на парамедиків. Горизонти подальших скорочень захоплюючі, виявляється туберкульоз не так вже й потрібно лікувати в спецлікарнях. А що скажуть лікарі, до яких записалося 2000 чол. на лікування та й дійсно почнуть створювати щоденні черги? А чи планується якось впорядкувати страхову медицину щоб таки якість кошти цілево компенсувалися лікарням та медперсоналу? Сумний досвід обовя'зкової особистої фінансової підтримки своїх рідних та не дуже в медзакладах... Питань багато, відповідей менше. Хотілось би бачити цілісну картину, фінальну мету та очікувану схему Системи Охорони Здоров'я, тоді й зрозумілі будуть проміжні моменти реформ. А от щодо якості наданих послуг та обговорення дотичних тем попереду, а поки що в рамках самоосвіти вивчаємо Вісім сезонів канадського серіалу DrHouseMD, 117 серій з 2004 по 2011 рік… Такий марафон з незмінною цікавістю, беззаперечним впливом на медичну спільноту та суспільство в цілому достойний вивчення та перегляду. Доктор Хаус (у виконанні англійського актора Г'ю Лорі, який за кожен з епізодів отримував $400,000.00, та ще й одержав за цю роль «Золотий глобус» в 2006 й 2007 роках, премію «Еммі» в 2005, нагороду Гільдії телеакторів в 2007, 2009 та безліч інших)— блискучий фахівець у галузі захворювань нирок (нефрологія) і інфекційних хвороб, але через деякі особливості його характеру його не можна назвати улюбленцем пацієнтів і колег— він замкнутий, різкий і цинічний, схильний до мізантропії й бунтарства. Він не обтяжує себе дотриманням правил гарного тону й часом здається, що він повністю позбавлений почуття жалю (хоч це не так). #читати