УКРАЇНА У НАСТУПНІ СТО РОКІВ. ТЕХНОЛОГІЇ
Олександр Александрович, Цензор.нет, жовтень 2022
ТЕХНОЛОГІЇ
Якщо не рахувати инших приматів, то людина є єдиним біологічним видом на Землі, яка, окрім власних кінцівок, зубів чи пазурів, використовує ще й різноманітні знаряддя для того, щоб полегшити чи поліпшити своє існування, а також захищатися від инших видів. Палиця-копачка, орало, зброя, комп’ютери або літаки – усі ці допоміжні засоби називаються екзосоматичними, тобто такими, що знаходяться поза межами тіла. До них зараховуємо й усі без винятку технології.
Саме технології стали тією чарівною паличкою, яка забезпечила експонентний ріст людства, бо створила для цього сприятливі умови. Ще півтора століття тому нас не було й одного мільярда, а сьогодні вже майже вісім.
Саме технології дозволили вповні розкрити потенціял викопних ресурсів і джерел енергії: в результаті лише за останні 30 років людство спожило 50% від них усіх, порівняно з трьомастами тисячами років нашого попереднього існування.
Саме технологічні рішення сьогодні пропонуються як головний спосіб боротьби зі змінами клімату та иншими проблемами. Їхні адепти, особливо з числа молоді, вважають це сучасним, прогресивним, модним. Автор не проти технологій і не закликає повернутися в печерну добу. Разом з тим, тут маємо кілька об’єктивних перешкод.
По-перше, багато технологій доволі дороговартісні, принаймні на етапі первинного впровадження. Бізнес на це не піде, поки не отримає гарантії відшкодування капіталовкладень і сталого прибутку. Головний тягар лягає на плечі державних бюджетів, тобто платників податків. Це не популярно, і кошториси не гумові.
По-друге, як і будь-що у Всесвіті, технології не можуть існувати без енергії, а часто вони потребують її в дуже значних обсягах. Висловлюючись алегорично, Болівар відновлювальних джерел енергії такого навантаження ну ніяк не винесе. Їздити на електромобілях – це класно, але метали для них і далі треба видобувати з руди і виплавляти на металургійних комбінатах; а коли ви їх встромляєте в розетку на підзарядку, то повинні усвідомлювати, чи не з вугілля або мазуту отримано цю електроенергію. Тисячі гігантських вітряків – це круто, але для їхнього виготовлення необхідні мільйони тонн бетону і того ж металу, а їхній ресурс до заміни всього 15-20 років. Сонячні панелі – суперово, однак досі не придумали, як без шкоди довкіллю видобувати і потім безпечно утилізовувати рідкоземельні метали.
Найбільше електроенергії пожирають кондиціонери, морозильні камери і всі наші електронні ґаджети. Ну як же ж без них, коханих? Електроліз водню з води, щоби потім його використовувати як пальне, це неекономне рішення; раціональніше початкову електроенергію використовувати напряму без посередників.
По-третє, для ряду ключових технологій необхідні корисні копалини, розробка яких знову викидає СО2 в атмосферу, та й ці ресурси теж уже вичерпуються. Що робити, коли закінчиться весь критично необхідний для промисловости літій, титан, германій, молібден, ванадій і т.д. за списком? Пропонується їх утилізувати і рециклювати, тобто відновлювати до первинного стану з метою повторного використання. Але ж це знову вимагає колосальної енергії, бо ентропію ніхто не відміняв! І так всюди, куди не глянь. Зачароване коло.
Хтось може зауважити, що цю проблему вирішить Її Величність Енергоефективність. Так, але до певної міри, бо вічного двигуна з ККД 100% досі не вигадали. Крім того, з енергоефективністю постійно грає злий жарт людська психологія і закони складних систем. Коли в 19 столітті винайшли паровий двигун, то почали його вдосконалювати, щоби заощаджувати вугілля, на якому він тоді працював. Благородна мета. Але що отримали в результаті? Правильно: масове поширення вдосконалених парових двигунів і, відповідно, сукупне збільшення використання вугілля. В другій половині 20 століття вирішили поліпшити якості авіаційного пального з метою підвищення його економічности. Ви вже здогадалися, що получилося – справжній бум авіаперевезень. Тепер вже не сотні, а сотні тисяч надсучасних літаків літають на суперекономічному пальному, викидаючи в повітря збільшену частку парникових газів. Коли придумують чергову економічнішу лампочку, яка одна споживає в 10 разів менше електроенергії, ніж стара, ви думаєте люди купують по одній? Е ні! По десять штук, звісно, і при цьому тішаться, що рахунок за електрику не збільшується. Тобто насправді жодного заощадження енергії не відбувається, а почасти маємо й перевитрати. Зрештою, в останні 200 років відбувалося постійне вдосконалення техніки і технологій, підвищення енергоефективности і продуктивности праці, але при цьому ми заворожено спостерігаємо невпинне зростання сукупного споживання енергії і матеріялів.
Як сказано в сумному жарті, в 2100 році "золотий мільйон" мешканців, які виживуть на планеті, будуть кожен мати власний суперекономічний суперджет, а в ньому всередині будуть розміщені гіперекономічні кондиціонери, холодильники і комп’ютери, але на той час середня температура на планеті збільшиться на 6 градусів за Цельсієм. Тому вони не можуть виходити на вулицю…
Якщо слідувати мантрі класичних економістів про те, що завдяки ще сучаснішим і геніяльнішим технологіям світова економіка буде здатна щорічно зростати принаймні на 2-3 проценти, то тоді сукупне використання всієї доступної нині енергії і ресурсів подвоїться вже через 23 роки.
Що означають ці цифри? Вони означають, що енерго- і матеріялозатратні технології не можуть розглядатися як наше спасіння, тому що вони є однією з першопричин нашого божевілля. Саме вони довели нас до нинішнього стану. На всі технологічні процеси невмолимо діє закон ентропії. На відміну від живих біологічних процесів, технології не здатні працювати без зовнішньої регуляції, і вони не можуть самовідновлюватися. Тому навіть найсучасніші й найдосконаліші технології не врятують людство. Якщо не вгамувати апетити, то настане час, коли люди будуть змушені повертатися до старих випробуваних рішень: сірники, веретено і сапка отримають нове дихання.
То що ж нам робити?
Мабуть, негайно не відмовлятися від заявлених планів реформування енергетичного і промислового сектора країни і планети. Не йдеться про те, що технології й енергоефективність – це обов’язково погано. Але при цьому слід дотримуватися декількох базових принципів.
Принцип перший: радикально скоротити споживання всього. Всіх ресурсів та енергії, незалежно з якого джерела. Зараз людство, тим паче у розвинених країнах, готове на що завгодно, аби тільки не обмежити себе у чомусь бодай на йоту. Зверніть увагу: всі уряди пафосно декларують необхідність відмови від викопних ресурсів, але при цьому покладають надії виключно на ті способи досягнення цієї мети, які би дозволили залишити наш стиль життя, тобто наше споживання на незмінному рівні. За підрахунками, скорочення споживання мусить відбутися щонайменше на 70-80%.
Принцип другий: максимально використовувати той наявний ресурс, якого завжди було вдосталь, і він – аж страшно подумати – безплатний! Це... Фотосинтез, Карл! Рослини – це найкращі сонячні панелі, та ще й які гарнюні.
А також енергія м’язів. І не тільки вказівного пальця над "мишкою".
Всі наші технологічні рішення повинні або бути засновані на законах природи, або їх імітувати. Все інше – від лукавого. Бо все, що суперечить природі, рано чи пізно прилетить назад бумерангом а то й цунамі.
Принцип третій: не варто надто захоплюватися диджиталізацією, особливо коли маємо справу з об’єктами критичної інфраструктури. Як вже зазначалося, електроніка вимагає значної енергії. Крім того, цифровізація всього і вся відкриває шлях для хакерів. Якими б кмітливими не були вітчизняні айтішники, все одно на будь-який хитрий кібер-захист завжди знайдеться кібер-відмичка та ще й зі зворотною різьбою. Вдосконалювати ці системи можна до безкінечности, але ніколи не можливо буде досягти стопроцентної гарантії. А коли зламають електронний захист АЕС, системи охорони здоров’я чи водопостачання, наслідки будуть катастрофічними. Почасти аналогові технології можуть бути надійнішими. Умовно кажучи, на останній лінії захисту мусить знаходитися людина, яка вручну замкне двері, натисне кнопку або потягне за рубильник.
Принцип четвертий, який логічно випливає з третього: максимально віддавати перевагу лоу-тек рішенням: будинки переважно з природних місцевих матеріялів (камінь, дерево, глина, солома, а не бетон, сталь, цемент, полімери); регенерація ґрунтів (завдяки створенню біодинамічних ферм, а не штучному залісненню чи іриґації); відновлення вуглецево-азотного і водного циклів і скорочення парникових газів у повітрі (завдяки органічному сільському господарству, а не технологічному закачуванню СО2 під землю); зменшення транспортних викидів (шляхом локалізації економіки і відпочинку, а не лише будівництва електрокарів і використання водню) тощо.
***
ЗМІСТ
Вступ
Частина І - Світ
Частина ІІ – Україна
Сучасність і Майбутнє – Інтегрована Картина
Частина ІІІ - Прогнози
2100-
НАШІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ:
поза сферою Дайсона
