УКРАЇНА У НАСТУПНІ СТО РОКІВ. НАДУЖИТОК І НЕСТАЧА

Олександр Александрович, Цензор.нет, жовтень 2022

  

НАДУЖИТОК І НЕСТАЧА

  

Людський розум створив настільки складний технологічний світ, що не здатен побачити ліс за деревами. Він став дуже вузькоспеціялізованим із квазі простими рішеннями:

 
У вас болить голова? Ось вам таблетка від голови. 
 

Забагато в повітрі СО2? Вколупаємо в марокканський пісок тисячі сонячних панелей і протягнемо кабелі в Европу по дну Середземного моря.

 

Не вистачає питної води? Будемо опріснювати морську. 
 

АЕС з поділом ядра небезпечні? Спорудимо станції з ядерним синтезом. 
 

Ніби все красиво і логічно, але постійно десь щось вилізає боком: не вистачає рідкоземельних металів для батарей і грошей на підводні кабелі; процес опріснення дуже дорогий й енергозатратний, і ніхто не знає, куди подіти утворені солі; прототипи нових АЕС продукують менше енергії, ніж вимагають для підтримання синтезу; перестала боліти голова – викинуло прищі. 
 

Так само ми зациклилися на змінах клімату, а в межах цього феномену дружно напосіли переважно на вуглекислий газ і метан, ледь не щодня вигадуючи нові способи, як їх побороти. Але ж кліматичні зміни й інші перелічені вище жахіття є насправді лише симптомами. Головною ж причиною всіх людських поневірянь від самого початку нашого існування як біологічного виду є надужиток, тобто постійні перевитрати всього, або ж висловлюючись картярським сленгом – перебір. Ну а там де перебір, там завжди програш. 
 

Вчені оперують поняттям людського екологічного сліду на планеті. Що це означає? 
 

Уявіть собі, що у вас на банківському рахунку лежить мільйон гривень під 10% річних. Тіло депозиту – це початковий сукупний природний капітал планети Земля, яким користуються всі живі на ній істоти. Десять відсотків, тобто сто тисяч, - це здатність планети регенерувати щорічні додаткові ресурси і стільки ж утилізувати відходів. Якщо ви живете на 100 тисяч або менше на рік (це умовна цифра), тоді у вас немає жодних проблем; так можна функціонувати безкінечно довго, бо ви не чіпаєте тіло депозиту, тобто не виснажуєте планету. Якщо ж ви щороку тратите більше ста тисяч на споживання і генеруєте відповідні більші відходи, тоді оці надмірні понадкушування і понадвипльовування рано чи пізно призведуть до фінансового краху, тобто до екологічного виснаження й катастрофи. 
 

Екологічний слід людини виражається у вигляді співвідношення між населенням і так званим глобальним середнім гектаром. Для кожного індивідуума, міста, країни або людства в цілому можна вирахувати, скільки потрібно продуктивних гектарів суходолу (рослини, тварини, деревина) або океану (риба, молюски, морські ссавці), щоби цю особу або групу осіб прогодувати. Для планети в цілому оптимальною площею є 1,63 га на особу; тим часом реально людство вже споживає 2,75 га на особу. Якщо поглянути на покраїновий список, то ми побачимо, що буквально десяток з них мають ще певний запас біологічної продуктивної спроможности, тобто, за аналогією з банківським рахунком, вони наразі живуть тільки на проценти. Всі ж инші вже активно проїдають свої природні депозити. Серед останніх і Україна, хоча наш перебір поки не захмарний. Сьогоднішні темпи людського споживання настільки високі, що нам вже потрібно приблизно 1,75 планети Земля, щоби задовольняти свої непогамовні жадання. А якщо всі мешканці планети забажали би жити, як у західних розвинених країнах, то для цього потрібно вже майже п’ять Земель. Коли говоримо про сукупне використання людиною природних ресурсів, то для планетарного балансу нам потрібно бути в межах 50 мільярдів тонн на рік, тоді як сьогодні людство вже витрачає 100 мільярдів тонн.

 

До речі, покраїновий список прекрасно ілюструє нинішні гарячі кліматичні дебати між так званими розвиненими країнами і країнами третього світу. Екологічний слід перших на душу населення набагато вищий, але завдяки меншій кількості населення у них більша біологічна продуктивна спроможність і, відповідно, менший сукупний екологічний дефіцит. У другій групі, навпаки, екологічний слід на душу населення відносно невеликий, але через значно більше населення у них сукупно виходить вагоміший екологічний дефіцит. Иншими словами, багаті країни критикують бідних за те, що у тих перенаселення й відтак великі сукупні викиди парникових газів. Бідніші ж країни тицяють пальцем у багатших, вимагаючи, щоб їхні розніжені й зажирілі особини почали менше споживати. Цей футбол взаємних звинувачень особливо яскраво відбувається між англосаксонським світом і тандемом Індія-Китай або Африкою.

 

Ось ми плавно підійшли до поняття нестачі, яке спостерігається на декількох рівнях.

 

По-перше, домінування homo sapiensпризвело до зменшення кількости всіх инших представників біосфери, тобто до різкого скорочення біорозмаїття. В результаті виникли серйозні дисбаланси, оскільки вимирання одних видів веде до бурхливого розмноження їхніх колишніх жертв в умовах відсутности антагоністів, або зникнення травоїдного "харчу" призводить до скорочення популяції хижаків. Особливо небезпечними для людини є перекоси у світі найпростіших, бо так відкривається шлях до безконтрольного поширення різноманітних вірусів, бактерій, паразитів та инших патогенів.

 

По-друге, маємо на увазі нестачу як великий розрив у статках між багатими і бідними народами. Протистояння по лінії чи то Схід-Захід, чи Північ-Південь неминуче веде до геополітичних зіткнень, регіональних конфліктів та війн. Причому цей розрив, який був закладений переважно в часи колоніялізму, реально вже неможливо остаточно подолати, принаймні в суто грошовому вираженні.

 

По-третє, очевидною є нестача як злидні всередині країн. Подекуди така внутрішня поляризація є навіть значно більшою, ніж відмінності поміж країнами. Це серйозно ослаблює такі держави, підриває суспільну злагоду, створюючи спокуси для зовнішніх гравців.

 

Нарешті, сюди можна ще додати такий специфічний і ганебний феномен нестачі як розорення малих і середніх підприємств через монополію крупних транснаціональних корпорацій або олігархічного національного бізнесу. У першому випадку винищення конкурентів або завоювання ринків відбувається при потуранні або й активній участі материнської держави. У другому - при паралічі антимонопольних і розподільчих функцій держави і корумпованості її очільників.

 

Емпірично доведено, що головне - не сукупне багатство в межах якоїсь спільноти, а його більш-менш рівномірний розподіл серед її членів. В країні, де люди загалом не надмірно багаті, але розрив у доходах між найбагатшими і найбіднішими є відносно невеликим, зазвичай панує більша гармонія, справедливість, колективне й індивідуальне здоров’я, ніж у країні, де 80% всього багатства зосереджене в руках 1%.

 

Висновок з цієї історії простий і невтішний: багатші не перестануть багато споживати ("Нема дурних!"), а бідніші намагатимуться наздоганяти багатших ("А ми що, гірші?"). Тому ярмарок марнослав’я й марнотратства триватиме по повній і до останнього ковтка їжі, води й повітря. Найімовірніше, внаслідок багатьох природних катаклізмів, конфліктів і війн будуть і скорочуватися кількість людей, і знищуватися багатства, аж поки не настане певна усереднена рівновага поміж двома світами – надужитком і нестачею. Добре було би до того часу дожити притомним на придатній для життя планеті.

 

Як скорочувати виробництво і споживання? Яка вина окремих громадян у цьому процесі? Як виявилося – зовсім незначна. Якби всі люди суворо виконували всі екологічні приписи (ощадливе користування комунальними послугами, як то електрикою чи газом, сортування сміття, велосипед замість автомобіля і т.і.), це би забезпечило скорочення викидів СО2 максимум на 5 відсотків, що є мізер.

 

Великий бізнес, який найбільше споживає енергії і ресурсів, виснажуючи і забруднюючи планету, через свої ЗМІ навмисне поширює наратив про персональну відповідальність кожної людини, щоб вселити у нас відчуття власної вини й відвернути увагу від його екологічних злочинів. Така підступна тактика капіталістів розсварює людей: замість того, щоб проводити системні зміни через тиск на наші уряди, ми сперечаємося між собою - мовляв, що не треба їсти м’ясо, багато їздити чи літати, не носити природне хутро й водночас не користуватися синтетикою, мати багато дітей і т.і. Хоча насправді ці питання є похідними і третьорядними.

 

До того ж, агресивна реклама вже давно перевернула догори дригом постулат про те, що, мовляв, попит визначає пропозицію. Як би не так! Зомбоящик заставить вас купити те, про що ви й не здогадувалися, поки не побачили.

 

Справжнє вирішення проблеми надужитку повинне розпочатися згори завдяки продуманій податковій, регуляторній й антимонопольній політиці, а також зі згортання або переформатування крупних і "брудних" галузей індустрії: енергетичної, хімічної, фармацевтичної, металургійної, будівельної, текстильної, агробізнесу і т.д. А вирішення проблеми нестачі лежить у площині глобального і локального перерозподілу благ (не плутати з більшовизмом).

 

Автор цілковито підтримує відповідальне й ощадливе особисте споживання, але все-таки екологічна й соціяльна революція, яка приведе до реальних змін, мусить розпочатися згори.

 

Або ми самі радикально скорочуємо глобальне виробництво і споживання у поетапний контрольований спосіб, або природа це зробить за нас, але її свавільні діяння будуть гнітючі і бридкі. Як це не сумно, але може статися, що екстремальні кліматичні явища максимально швидко і максимально вповні знищать технологічну інфраструктуру на планеті і якраз завдяки цьому врятують рештки людства, бо ті вже не матимуть інструментів чинити подальшу згубу.

***
 

ЗМІСТ

 

Передмова

 

Вступ

 

Частина І - Світ

 

Екзистенційні виклики людству

Зміни клімату

Надужиток і Нестача

Наука і Псевдонаука

Енергія, Матерія і Ентропія

Економіка і Гроші

Технології

Сільське господарство

Харчування

Здоров’я

Політичний устрій

Право

Релігія

Засоби Масової Інформації

Геополітика

 

Частина ІІ – Україна

 

Історія

Мова

Війна

Сучасність і Майбутнє – Інтегрована Картина

 

Частина ІІІ - Прогнози

 

До 2030 року

2030-2050

2050-2070

2070-2100

2100-

 

Професійно про майбутнє

В КОШИКУ
Товарів
на суму 0 грн.
Переглянути
КОШИК
0 товарів

НАШІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ:
поза сферою Дайсона

СУМА ЗНАНЬ ТА ТЕХНОЛОГІЙ
Відомий двічі-лауреат Нобелівської премії з фізики Річард Фейнман усвідомив різницю між “знанням чогось” і “знанням назви чогось”, це й стало однією з головних причин його успіху. Головне у навчанні — не час, який ви виділяєте на нього, а спосіб. Фейнман прийшов до формули навчання, яка дозволила йому розуміти речі краще за інших. Ця формула отримала назву “метод Фейнмана”, і саме вона допомагає вивчати будь-який предмет глибше та швидше. Тема, предмет чи поняття, які б ви хотіли вивчити, не мають значення. Вчити фізику за Фейнманом це перш за все спосіб мислення та синтезу. "Метод Фейнмана" працює всюди, і дуже простий для виконання. Це не лише чудовий метод навчання, але й шлях до зовсім іншого способу мислення. Тож в чому полягає "метод Фейнмана"? Виявляється, потрібно зробити всього 4 простих кроки. #читати
Бернард ШОУ – найуславленіший (після Шекспіра) англійський драматург та видатний публіцист, ірландець. При отриманні Нобелівської премії він назвав цю подію «знаком вдяки за те полегшення, яке він подарував світу, нічого не надрукувавши в цьому році». Він, як ніхто інший, вмів ідеально єднати гумор і глибокі спостереження, а його влучні і точні цитати стали класикою на всі часи. Саме Шоу разом із Г. Ібсеном і А. Чеховим був «батьком» гостросоціальної, інтелектуальної драми, «драми ідей». Продовжуючи на новій основі традиції ібсенівського театру, Б. Шоу створив неповторно своєрідну драматургічну систему. Отримав премію «Оскар» 1939 за кращий адаптивний сценарій «Пігмаліон». Досить дивно й прикро виглядає історія, як такого проникливого чоловіка перехитрив Сталін а він відтак своєю лекцією обдурив світ. В 1931 році Б.Шоу побував в СРСР з метою пересвідчитися про голод та репресії (як ірландець він розумів і те й інше після британського голодомору Ірландії в 1845-1849). Але його лекція про успіхи СРСР, якісь дрібні проблеми з політв'язнями та відповідь на питання про голод: "Помилуйте. Коли я приїхав у Радянський Союз, я з'їв найситніший обід в моєму житті", лиш підтверджує приказку "На кожного мудреця достатньо простоти". "Шоу" для Шоу було вдале... На українській сцені вперше ставив п'єси Бернарда Шоу пан Лесь Курбас у «Молодому театрі» («Кандіда», 1918) й Театрі ім. Т. Шевченка («Учень диявола», 1922); пізніше в Театрі ім. І. Франка були виставлені «Свята Йоанна» (1924) й «Учень диявола» (1948). #читати
Є безліч порад, чи варто дочитувати до кінця розпочату вами книгу. Наприклад, існує правило 37 сторінки - якщо ви її не помітили, значить книга вас зачепила. Є правило першого розділу - якщо в першому розділі автор не зміг сказати нічого цікавого для вас, значить ймовірність того, що далі в книзі буде щось вартісне, не дуже велика. А мені (Dmitry Chernyshev) більше подобається інший варіант - читати розширені аннотації з книги і за ними визначати, чи варто купувати цю книгу, щоб прочитати її цілком. Зараз у мене завантажено дві сотні аннотацій книг і щодня я читаю три-чотири вижимки найцікавіших для мене тем в Smartreading.ru. #читати