УКРАЇНА У НАСТУПНІ СТО РОКІВ. РЕЛІГІЯ

Олександр Александрович, Цензор.нет, листопад 2022

 

РЕЛІГІЯ

 

У цьому розділі автор жодним чином не чіпатиме доказів або спростувань існування того чи иншого Бога. Тут йдеться виключно про вплив релігії на глобальні політичні, суспільні і міграційні процеси. 
 

З неминучим посиленням природних катаклізмів, а отже й міжнародних конфліктів роль будь-якої релігії в суспільствах буде невпинно зростати, тому що люди шукатимуть спасіння в потойбічному.

 

Спостерігатимуться переляк, істерика, фанатизм, вбивства єретиків і нові хрестові походи.

 

Вірогідно, що найагресивніше поводитимуться сповідувачі Ісламу, Індуїзму і Католицизму. Не тому, що це ганебні релігії, а тому що якраз країни, де вони найбільше поширені, найсильніше страждатимуть від природних потрясінь, і їм потрібно буде якось раціоналізувати (якщо це слово застосовне до поняття віри) свою експансію.

 

Поруч з релігійними фанатиками, як це не парадоксально, у тих самих найстражденніших суспільствах буде зростати й кількість затятих атеїстів. Вони вважатимуть, що вищий творець не може або не гідний існувати, якщо він допускає такі страждання.

 

Китайці чи японці, коли почнуть висуватися за межі своїх кордонів, робитимуть це не під стягами бороданя Конфуція, реготуна Будди чи милих божків Синто. Ці релігії для подібних походів не достатньо войовничі. Але не сумніваймося, що і на берегах Лєни чи Амура кожен із завойовників знайде свою національно-релігійну нірвану.

 

Це мовиться до того, що релігії ходитимуть за своїми носіями і так само будуть гинути зі своїми носіями. Коли китайці упокорять Сибір, то за деякий час там всі стануть конфуціянцями чи даосистами, а не православними чи старовірами. А якщо через клімат вимруть мусульмани, то не стане й Ісламу. Про католиків було згадано через Південну Европу і Латинську Америку як кандидатів на кліматичне вимирання. Тому у таких народів просто не буде иншого вибору, ніж вести хрестові походи, борючись за місце під сонцем, хоча в даному контексті точніше буде сказати: борючись за місце у затінку.

 

Прогнозуємо, що через сто років, коли люди житимуть не нижче 45-ї паралелі і їхня кількість сильно скоротиться, відбудеться певне "укрупнення" релігій, майже зникнуть секти. А серед тих мейнстрімних релігій, що залишаться, домінуватимуть ті, котрі підкреслюватимуть вагу слова (логос) через вплив протестантів, які опиняться серед найбільш уцілілих після кліматичних катастроф. Нове дихання отримає також пантеїзм, пов’язаний з природою.

 

Загалом закономірним є правило, що чим знедоленішою є людина, тим вона є набожніша. І навпаки: у заможному споживацькому суспільстві дуже багато атеїстів. Такі прикмети життя. Виняток становлять наші вбогі північно-східні сусіди, які живуть у злиднях, повально атеїсти або агностики, але свято вірять у все, що їм розкаже і накаже влада по телевізору. Але це вже не про віру, а про пропаганду і особистий вибір кожного.

 

Наостанок у цьому розділі варто привернути увагу до ще одного різновиду релігії, який стоїть осторонь від усіх инших, хоча його вплив на людство є найсильнішим від усіх. Це "релігія безупинного прогресу". Адептами цієї "релігії" стали багато людей і народів, безвідносно до конкретного віросповідання, хоча все ж таки їх найбільше серед християн та юдеїв. Адже ще в Книзі Буття, яка входить до Старого Заповіту і до Тори, записано, що Бог створив людину для панування над иншими живими істотами. Ми пам’ятаємо також, що її корені тягнуться і з Відродження й Просвітництва, коли людину проголосили вінцем природи.

 

Релігія безупинного прогресу нагадує концепцію безкінечного економічного росту: обидва явища є оманливими, нездійсненними і вкрай шкідливими. Вона фетишизує науки і технології, "які обов’язково порятують людство", хоча правильніше сказати: псевдонауки і неіснуючі технології. Вона закликає нас сліпо вірити у колективний людський геній, який неодмінно знайде вирішення найскладніших проблем, хоча для такої віри немає жодних обґрунтованих підстав. Як це не дивовижно, наша гординя витікає з прагнення стати кращими, наша самозакоханість з любові до ближнього, наше засліплення з віри у необмежені горизонти для людського розуму…

 

Спіраль прогресу – це вигадки марксистів і лібертаріянців. Всесвіт розширюється хвилеподібно, і кожна хвиля має свій пік і западину. Відома нам історія людства саме так і розвивалася, і немає підстав вважати, що в майбутньому буде инакше.

***
 

ЗМІСТ

 

Передмова

 

Вступ

 

Частина І - Світ

 

Екзистенційні виклики людству

Зміни клімату

Надужиток і Нестача

Наука і Псевдонаука

Енергія, Матерія і Ентропія

Економіка і Гроші

Технології

Сільське господарство

Харчування

Здоров’я

Політичний устрій

Право

Релігія

Засоби Масової Інформації

Геополітика

 

Частина ІІ – Україна

 

Історія

Мова

Війна

Сучасність і Майбутнє – Інтегрована Картина

 

Частина ІІІ - Прогнози

 

До 2030 року

2030-2050

2050-2070

2070-2100

2100-

В КОШИКУ
Товарів
на суму 0 грн.
Переглянути
КОШИК
0 товарів

НАШІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ:
поза сферою Дайсона

СУМА ЗНАНЬ ТА ТЕХНОЛОГІЙ
Джеймс Брейнер, Spanish Journalism Society Тези виступу професора з Унівеситету Наварри на міжнародній конференції в Малазі, про новітні тенденції світової журналістики. 1. Видавці новин звертаються до користувачів і перестають розглядати рекламодавців та інвесторів як основне джерело фінансування. Бізнес-модель, при якій фінансування медіа приходить від рекламодавців, віджила свій вік і майже мертва. Автоматична купівля і продаж реклами контролюється монополіями Google і Facebook, що мають кращий доступ до даних про аудиторію медіа, ніж самі ці видання. Видавці не можуть конкурувати з таким домінуванням програмування і таргетингової реклами. Прийшов час спалити кораблі і не озиратися назад. 2. Серед потоків низькоякісного контенту, дезінформації, клікбейта і фейкових новин вартість новинних організації буде залежати від того, наскільки їй довіряє аудиторія. Новинним медіа необхідно зміцнювати довіру і організовувати безпосередню взаємодію з аудиторією, слухати аудиторію, дотримуватися принципів прозорості та відкрито ділитися інформацією про власників і інвесторів, інші джерела фінансування і про те, на що редакція витрачає отримані гроші. І - найголовніше - проводити журналістські розслідування, що сприяють підзвітності та змушують політиків і бізнесменів відповідати за свої слова і дії. #читати
Відомий двічі-лауреат Нобелівської премії з фізики Річард Фейнман усвідомив різницю між “знанням чогось” і “знанням назви чогось”, це й стало однією з головних причин його успіху. Головне у навчанні — не час, який ви виділяєте на нього, а спосіб. Фейнман прийшов до формули навчання, яка дозволила йому розуміти речі краще за інших. Ця формула отримала назву “метод Фейнмана”, і саме вона допомагає вивчати будь-який предмет глибше та швидше. Тема, предмет чи поняття, які б ви хотіли вивчити, не мають значення. Вчити фізику за Фейнманом це перш за все спосіб мислення та синтезу. "Метод Фейнмана" працює всюди, і дуже простий для виконання. Це не лише чудовий метод навчання, але й шлях до зовсім іншого способу мислення. Тож в чому полягає "метод Фейнмана"? Виявляється, потрібно зробити всього 4 простих кроки. #читати
Бернард ШОУ – найуславленіший (після Шекспіра) англійський драматург та видатний публіцист, ірландець. При отриманні Нобелівської премії він назвав цю подію «знаком вдяки за те полегшення, яке він подарував світу, нічого не надрукувавши в цьому році». Він, як ніхто інший, вмів ідеально єднати гумор і глибокі спостереження, а його влучні і точні цитати стали класикою на всі часи. Саме Шоу разом із Г. Ібсеном і А. Чеховим був «батьком» гостросоціальної, інтелектуальної драми, «драми ідей». Продовжуючи на новій основі традиції ібсенівського театру, Б. Шоу створив неповторно своєрідну драматургічну систему. Отримав премію «Оскар» 1939 за кращий адаптивний сценарій «Пігмаліон». Досить дивно й прикро виглядає історія, як такого проникливого чоловіка перехитрив Сталін а він відтак своєю лекцією обдурив світ. В 1931 році Б.Шоу побував в СРСР з метою пересвідчитися про голод та репресії (як ірландець він розумів і те й інше після британського голодомору Ірландії в 1845-1849). Але його лекція про успіхи СРСР, якісь дрібні проблеми з політв'язнями та відповідь на питання про голод: "Помилуйте. Коли я приїхав у Радянський Союз, я з'їв найситніший обід в моєму житті", лиш підтверджує приказку "На кожного мудреця достатньо простоти". "Шоу" для Шоу було вдале... На українській сцені вперше ставив п'єси Бернарда Шоу пан Лесь Курбас у «Молодому театрі» («Кандіда», 1918) й Театрі ім. Т. Шевченка («Учень диявола», 1922); пізніше в Театрі ім. І. Франка були виставлені «Свята Йоанна» (1924) й «Учень диявола» (1948). #читати