Вважається, що моркву, почали вирощувати в Афганістані, Ірані та Пакистані на початку нашої ери, вона мала темно-фіолетове коріння, зумовлене присутністю пігменту антоціаніну.

Згодом дика морква поширилась на захід від цього регіону до Малої Азії (у X або XI столітті), Іспанії (XII століття) і Північно-Західніої Європи (у XV столітті), і на схід до Китаю (у XIII або XIV столітті) і Японії (у XVII столітті). На якомусь етапі виникли мутантні жовті і білі форми, позбавлені антоціанінів.

Дані з документів і картин свідчать, що морква культивована в Північно-Західній Європі до XVI століття була фіолетового або жовтого кольору.

Так було аж до ювілею Короля Нідерландів Вільгельма Оранського, XVIІ століття, якому в подарунок селекціонували з жовтої моркви оранжеву, в якій виявилась висока концентрація бета-каротину (оранжевого пігменту).

В організмі людини, бета-каротин перетворюється на вітамін А. Цей вітамін необхідний для нормального зору (нестача вітаміну А може привести до нічної сліпоти). Морква зміцнює очну сітківку, що допомагає людям страждаючим короткозорістю, нічною сліпотою і кон’юнктивітом.

Сік моркви використовують при нестачі вітамінів, захворювання нирок, печінки, шлунка, а також при сухості шкіри і дерматиті. Нею лікують дисбактеріоз.

Моркву рекомендують вживати в їжу з додаванням сметани або рослинного масла, так як бета- каротин, що міститься в моркві, засвоюється в шлунку тільки при наявності жирової основи.

Збільшення лактації молока і для збагачення його вітамінами. Відварну моркву додають в раціон людям, які хворіють на цукровий діабет. Її їдять для профілактики захворювання ясен.

Морква є ще й природним антибіотиком за рахунок того, що в ній містяться фітонциди. А вони до того ж не мають гіркого смаку, в порівнянні з ріпчастою цибулею.

На відміну від інших овочів, морква багата фруктовим цукром (фруктозою). Вона також володіє численними цінними мінералами, містить вітаміни А, В, С, К, РР, а також велику кількість необхідних речовин і мікроелементів: мідь, фтор, йод, залізо, магній, калій і фосфор..

З насіння моркви отримують ефірну олію і екстракти для ароматерапії і косметики.

Морква регулює вуглеводний обмін.

Сучасна кулінарія неможлива без моркви, а вітамінні фреші й овочеві коктейлі з добавленям моркви покращать здоров1я та продовжать життя.

Темно-червону і фіолетову моркву, як і раніше вирощують в Афганістані й сьогодні. Широко поширена в середземноморських країнах, Африці, Австралії, Новій Зеландії та Америці (до 60 видів). Хоч розповсюджена найбільше оранжева морква, помаранчевий значно стабільніше характеризує барву.

Найбільший виробник моркви в світі — Китай.