СПРАВЖНІ ЛІДЕРИ ПОЧУВАЮТЬСЯ БЕЗПЕЧНО І ВПЕВНЕНО, ТОМУ ВИЗНАЮТЬ ЗАСЛУГИ ІНШИХ.

Доктор Немо, Radio Lemberg

Найкращі лідери — сильні та рішучі, але разом із тим скромні. Скромність не означає, що ви слабкі або невпевнені в собі. Це означає, що ви достатньо свідомі та тверді в переконаннях для того, щоб бачити заслуги інших, не відчуваючи загрози для себе. 

Скромність означає, що ви готові прийняти думку, що могли помилятися, визнати, що не можете мати відповідей на всі питання. А отже, ви віддасте належне тим, хто цього заслуговує. 

Джим Коллінз так пише про найкращих лідерів: «Винагороджуючи тих, завдяки кому став можливим успіх компанії, вони дивляться у вікно, а не у дзеркало».

Забути про «ЕГО» 

Скромність приносить свої плоди. Ларрі Боссіді, колишній генеральний директор Honeywell і автор книжки «Виконання обов’язків» (Execution), пояснив, чому скромність робить вас більш ефективним лідером: «Чим більше ви стримуєте своє его, тим реалістичніше сприймаєте проблеми. Ви вчитеся слухати і визнавати, що не маєте відповіді на всі питання. Ви показуєте, що можете навчитися в будь-кого і в будь-який час. 

Ваша гордість не заважає вам збирати інформацію, яка необхідна для досягнення найкращих результатів. Вона не заважає вам розділити успіх з іншими. Скромність дозволяє вам визнавати власні помилки». 

Боссіді дізнався про різницю між скромністю і слабкістю від своєї матері, яка сказала йому: «Це не означає, що ти думаєш про себе гірше; це означає, що ти думаєш про себе менше». 

Забудьте про своє его і натомість зосередьтеся на тому, що буде правильним для компанії. Не дозволяйте завищеній самооцінці стати перешкодою на шляху до пошуку належних відповідей та найкращих способів розв’язування проблем. 

Не бійтеся визнавати і використовувати сильні сторони інших. Джек Велч говорив, що завжди хотів, щоб його оточували люди, розумніші за нього самого. 

Не вірте, що скромність підірве ваш авторитет в очах інших людей. Насправді навпаки. Безвідповідальна зарозумілість не вселяє довіри; довіряють скромним і впевненим у собі людям. 

Як пише колишній мер Нью-Йорка Руді Джуліані у своїй книзі «Лідерство» (Leadership): «Лідери усіх рангів — керівники компаній, тренери, іноді навіть мер — насмілюються думати, що знаходяться там, де вони є, завдяки божественному втручанню. Коли ви потрапили на керівну посаду, не думайте, що ви обрані Богом. Саме тоді слід згадувати про свою скромність, подумати — «Які мої слабкі сторони?», «Як я можу їх врівноважити?»

Безперервне навчання 

Ознакою скромних лідерів є те, що вони постійно прагнуть стати кращими. Вони ніколи не припиняють учитися. Вони не вірять, що знають все, що потрібно знати, що їм більше нема чого вчитися. 

Як сказав Пет Райлі, тренер баскетбольної команди: «Якщо ви не вдосконалюєтесь, ви деградуєте». 

Чарлі Джонс, бізнесмен та оратор, часто казав: «За п’ять років ви залишитеся незмінними, тими ж людьми, що й сьогодні, якщо не враховувати людей, яких ви зустрінете, та книжок, що їх ви прочитаєте». 

Навчайтеся в людей, з якими ви знайомитеся та працюєте. Слухайте стільки ж, скільки ви говорите. І, як і належить будь-якому учневі, не бійтеся сідати за книжки. Як сказав Зіг Зіглар: «Не всі читачі — лідери, але всі лідери — читачі». 

Читання для розуму те саме, що для тіла — фізичні вправи. Твердо вирішіть відсьогодні щоденно читати протягом 30-60 хвилин книжки, які стосуються вашої сфери діяльності. Такий обсяг дорівнюватиме одній книжці на тиждень, 50 книжкам на рік і 500 книжкам за 10 років. Коли ви читаєте і покращуєте знання і навички у своїй галузі, ви швидко отримуєте конкурентну перевагу над людьми, які залишаються менш інформованими.

Викладено за мотивами книги Брайана Трейсі «Як керують найкращі».

Джерело

В КОШИКУ
Товарів
на суму 0 грн.
Переглянути
КОШИК
0 товарів

НАШІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ:
поза сферою Дайсона

СУМА ЗНАНЬ ТА ТЕХНОЛОГІЙ
Рене Декарт (фр. René Descartes, лат. Renatus Cartesius — Ренат Картезій). Сьогодні виповнюється 422 роки з Дня Народження 31.03.1596 (помер 11.02.1650). Візіонер з когорти великих, окрім колосального впливу на розвиток філософської думки, зробив суттєвий внесок до математики, фізики — того, що сьогодні назвали б теорією знання. Декарт прославив своє ім'я великою кількістю трактатів з математики та філософії. Основні з них: «Геометрія» (1637), «Міркування про метод, що дозволяє направляти свій розум і відшукувати істину в науках» (1637), «Засади філософії» (1644). Крім того він заклав основи аналітичної геометрії, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних визначень. Автор теорії, яка пояснює утворення небесних тіл вихоровим рухом частинок матерії (вихори Декарта), розповів все про райдугу. Ввів поняття рефлексу (дуга Декарта). Декарт запровадив власну систему координат. У фізиці він сформулював закон збереження кількості руху, запровадив поняття імпульсу сили. Декарт — автор методу радикального сумніву в філософії, механіцизму у фізиці, предтеча рефлексології. Постійно розмірковував і експериментував, чи то була райдуга чи крісло-качалка. Французький філософ був одним з мислителів, які сприяли переходу від Середньовіччя до т. зв. Нового часу. Вихідне положення його праць — що нічого не повинно бути сприйняте на віру, сформоване традицією чи усталеними поглядами сьогодення. Запропонована ним методологія власного пошуку істини, та відповідно "правильного" застосування свого розуму може бути хорошою методологічною вправою для будь-якої активно мислячої людини. Сам Декарт зіштовхнувся з проблемою конфлікту з науковими та релігійними авторитетами, що визначали "силове поле" ідей сучасної йому спільноти. І це, безумовно, вплинуло на форму і логіку опису його власних ідей. Ця ситуація є характерною для більшості творців візійного рівня. Інерційна характеристика спільноти, її спроможність до сприйняття нового, межа і корисність консерватизму з іншого боку є важливими, практичними характеристики часів змін. #читати
Американський мільйонер Форест Фенн сховав у горах величезного Єлловстоунського заповідника скриню з золотом та антикваріатом. Тисячі людей поки що безуспішно шукають скарби 87-річного чоловіка. Це небезпечно. Шестеро загинули. Останній – влітку 2017 року. #читати
Вважається, що моркву, почали вирощувати в Афганістані, Ірані та Пакистані на початку нашої ери, вона мала темно-фіолетове коріння, зумовлене присутністю пігменту антоціаніну. Згодом дика морква поширилась на захід від цього регіону до Малої Азії (у X або XI столітті), Іспанії (XII століття) і Північно-Західніої Європи (у XV столітті), і на схід до Китаю (у XIII або XIV столітті) і Японії (у XVII столітті). На якомусь етапі виникли мутантні жовті і білі форми, позбавлені антоціанінів. Дані з документів і картин свідчать, що морква культивована в Північно-Західній Європі до XVI століття була фіолетового або жовтого кольору. Так було аж до ювілею Короля Нідерландів Вільгельма Оранського, XVIІ століття, якому в подарунок селекціонували з жовтої моркви оранжеву, в якій виявилась висока концентрація бета-каротину (оранжевого пігменту). #читати
Статті