РЕНЕ ДЕКАРТ

Рене Декарт (фр. René Descartes, лат. Renatus Cartesius — Ренат Картезій).

 

Сьогодні виповнюється 422 роки з Дня Народження 31.03.1596 (помер 11.02.1650).

Візіонер з когорти великих, окрім колосального впливу на розвиток філософської думки, зробив суттєвий внесок до математики, фізики — того, що сьогодні назвали б теорією знання.

 

Декарт прославив своє ім'я великою кількістю трактатів з математики та філософії. Основні з них: «Геометрія» (1637), «Міркування про метод, що дозволяє направляти свій розум і відшукувати істину в науках» (1637), «Засади філософії» (1644).

Крім того він заклав основи аналітичної геометрії, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних визначень. Автор теорії, яка пояснює утворення небесних тіл вихоровим рухом частинок матерії (вихори Декарта), розповів все про райдугу. Ввів поняття рефлексу (дуга Декарта). Декарт запровадив власну систему координат. У фізиці він сформулював закон збереження кількості руху, запровадив поняття імпульсу сили. Декарт — автор методу радикального сумніву в філософії, механіцизму у фізиці, предтеча рефлексології.

Постійно розмірковував і експериментував, чи то була райдуга чи крісло-качалка.

 

Французький філософ був одним з мислителів, які сприяли переходу від Середньовіччя до т. зв. Нового часу. Вихідне положення його праць — що нічого не повинно бути сприйняте на віру, сформоване традицією чи усталеними поглядами сьогодення. Запропонована ним методологія власного пошуку істини, та відповідно "правильного" застосування свого розуму може бути хорошою методологічною вправою для будь-якої активно мислячої людини. Сам Декарт зіштовхнувся з проблемою конфлікту з науковими та релігійними авторитетами, що визначали "силове поле" ідей сучасної йому спільноти. І це, безумовно, вплинуло на форму і логіку опису його власних ідей. Ця ситуація є характерною для більшості творців візійного рівня. Інерційна характеристика спільноти, її спроможність до сприйняття нового, межа і корисність консерватизму з іншого боку є важливими, практичними характеристики часів змін.

 

Крилаті вислови (а в працях їх безліч):

 

  • Я мислю — отже існую.
  • Розум — це пломеніюче скло, яке запалюючи, саме залишається холодним.
  • Читання хороших книг - це розмова з найкращими людьми минулих часів, і до того ж така розмова, коли вони повідомляють нам лише кращі свої думки.
  • Бог може все, що я вважаю можливим
  • Прагни перемагати швидше самого себе, ніж долю, і змінювати своє бажання, ніж порядок у світі.
  • Здоровий глузд — найбільш розповсюджена річ у цьому світі, оскільки кожен думає, що він наділений ним повною мірою.
  • Самотність потрібно шукати у великих містах.
  • Найбільше заздрять славі.
  • Боягузтво дуже шкідливе тому, що воно утримує волю від корисних дій.
  • Неможливо вигадати чогось оригінального і малоймовірного, що не було б уже сказано кимось із філософів.
  • Прагнення відмінностей при нестачі характеру згинає одну людину перед іншою.
  • Ми можемо давати собі звіт щодо стану нашого здоров’я, але щодо стану розуму — ніколи.
  • Люди, які займаються філософією частіше виявляються менш мудрими, ніж ті, хто ніколи нею не займався.
  • Уточніть значення слова, і ви позбавите світ від половини непорозумінь та помилок.
  • Всі науки настільки пов’язані між собою, що легше вивчати їх всі відразу, ніж якусь одну із них окремо від інших.
  • Для того, щоб вдосконалити розум потрібно більше розмірковувати, ніж заучувати.
  • Краще взагалі не прагнути відшукувати істини, ніж робити це без будь-якого методу.
  • Мало мати хороший розум, головне — правильно його використовувати.
  • Розпач — це страх без надії.
  • Цікавий відшуковує рідкісності тому, щоб їм дивуватися; допитливий ж для того, щоб дізнатися про них і перестати дивуватися.
  • У більшості суперечок можна помітити одну помилку: в той час як істина лежить між двома захищеними поглядами, кожне з останніх відходить від неї тим далі, ніж з великим запалом сперечається.

 

Далі здобутки:

 

Теорія пізнання.

Декарт був основоположником раціоналізму, установки, за якою наші знання складаються в основному або винятково з апріорного знання, ідей, які у нас уже є.

Він поставив розум на перше місце, а роль досвіду звів до простої перевірки умовиводів інтелекту. Декарт вважав, що розум спроможний пізнати світ, проте, потребує правильного застосування, тобто методу. Він поставив собі мету наново обґрунтувати знання з огляду на нові досягнення в природничих науках тієї епохи, які він порівнює із частинами дерева: коріння — метафізика, фізика — стовбур, механіка, медицина та мораль — різні гілки. Останні з перелічених наук потрібні людині для опанування природи. Декарт сподівався припинити суперечки духовної еліти, якій він ставив у провину війни того часу. Його метод базується на індукції та дедукції:

1.         Вважати істиною тільки те, що не викликає жодного сумніву.

2.         Розкладати кожну складну проблему або завдання на простіші.

3.         Методично переходити від відомого і дослідженого до невідомого й недослідженого (від простого евідентного знання до складнішого).

4.         Не робити жодних пропусків у логічних ланках дослідження.

 

Декарт прагнув дослідити, яким чином можливе точне та надійне пізнання. Існує розрив між науковими знаннями та тим, що ми бачимо безпосередньо. Наприклад, Сонце насправді набагато більше від того, що ми спостерігаємо. Можливо, що органи чуття дурять нас, але ми цього не помічаємо. Сумнів у Декарта є методичним підходом — потрібно сумніватися в усьому, що не доведено строго. Декарт особисто не сумнівався в існуванні світу. Він припускав, що «Genius malignus» («злий Бог») може дурити людину в усьому, окрім того, що вона думає і щодо чого сумнівається.

 

Шукаючи положення, яке не можна було б поставити під сумнів, Декарт сформулював вислів «Cogito ergo sum» — «Думаю, отже, існую». Це єдине, в чому не можна сумніватися. Суб'єкт пізнання, людина, не може поставити під сумнів факту свого мислення. На відміну від Августина, який розвинув схожі думки, Декарт розвинув на базі цього положення свою систематику.

 

Після того, як доказане існування «я», потрібно показати його сутність. Для Декарта дух, душа, розум та розсудок є однаковими речами — атрибутами «свідомої істоти» (лат. res cogitans), яка сумнівається, розуміє, підтверджує, заперечує, бажає, фантазує тощо. Декарт першим запровадив у філософію поняття свідомості. Вміст свідомості складають думки: ідеї, афекти (вольові акти) та висновки. Тільки ідеї можуть бути правильними або хибними, оскільки тільки у ідей можна знайти відповідність або невідповідність до зовнішніх речей. У подальшій класифікації Декарт розділяє вроджені, запозичені та розвиті самою людиною ідеї. Вроджені ідеї є в будь-який час готовими поняттями. Вони також визначають результати пізнання.

 

Етика

На думку Декарта, перш ніж визначити для себе правила поведінки, не можна в усьому сумніватися, потрібно знати максими провізоричної моралі, яка допомагає досягненню ойдеймонії (щастя):

1.         Дотримуватися всіх законів та звичаїв країни походження. Жити за середніми поняттями людей свого оточення. Не приймати жодних обов'язків.

2.         Завжди бути впевненим у ситуації, в разі непевності — вибирати за найвищою ймовірністю, уникаючи таким чином докорів сумління.

3.         Підлаштовуватися під світ, ніж, навпаки, підлаштовувати світ під себе (тут відчувається вплив стоїцизму). Єдине, що є в нашому розпорядженні — це розум. Воля прагне тільки того, що їй пропонує розум, отже не може прагнути нічого недосяжного.

4.         Спрямовувати життя на розвиток розуму та пізнання.

 

А от в коханні йому пощастило менше, ніж в науці. Єдиний його любовний роман тривав всього лише три роки. Коханою Декарта була якась голландська жінка, яка в 1635 році народила йому дівчинку. Декарт обожнював дитину і був сильно вражений раптовою смертю дочки у п'ятирічному віці від скарлатини. Він завжди казав про цю втрату, як про найбільше нещастя у своєму житті.

Протягом двадцяти років він змінив 24 будинки в 13 різних містах і при цьому тримав свою адресу в таємниці навіть від найближчих друзів, з якими підтримував постійне листування.

Помер Декарт у 1650 році від запалення легень в Стокгольмі.

«Пора в дорогу, душа моя…» були його останні слова.

 

Однак зі смертю його не все так просто — існує обгрунтована версія про отруєння Рене миш’яком. Наповнюючи шведську королеву Христину (Декарт був її наставником) знаннями, він налаштовував її світлий розум вільнодумством. В той же час конкуренти намагалися обернути монархиню-протестантку в католицизм.

 

Через тринадцять років всі роботи Картезія (латинське ім’я Декарта) ватиканські священники єдиним списком внесуть в «Індекс заборонених книг», а невіглас Бурбон Людовік XIV видасть спеціальний указ про заборону викладання філософії «картезіанства». Цікавим постскриптумом до смерті цієї великої людини, який віддав багато сил вивченню взаємодії тіла і душі, може послугувати історія його власного тіла після смерті. Через 16 років після смерті Декарта його друзі вирішили, що тіло має знаходитися у Франції. Але труна, яку надіслали до Швеції, виявилась занадто короткою. А тому шведська влада, не довго думаючи, вирішила відділити голову Декарта від тіла і поховати її окремо — доти, доки не будуть отримані розпорядження з Парижа.

 

Поки залишки філософа готували до відправки у Францію, французький посол вирішив, що непогано було б мати яку-небудь пам'ятку про великого співвітчизника. А тому він відрізав вказівний палець на правій руці Декарта. Тим часом тіло без голови і пальця було з великими церемоніями перепоховано в Парижі. Через декілька років один армійський офіцер викопав череп Декарта на сувенір, який потім протягом 150 років переходив від одного колекціонера до іншого, поки, нарешті, не був похований у Парижі.

DecartParise 

Усі власні папери та рукописні роботи Декарта були зібрані і після його смерті морем відправлені до Парижа. Проте корабель затонув, не діставшись до причалу. Папери протягом трьох днів перебували під водою. У майбутньому знадобиться сімнадцять років, щоб відреставрувати записи Декарта й зробити їх придатними до друку.

Через століття Декарт — амбіційний і глобальний інтелектуал — стане національною гордістю Франції.

Його рідне місто Лає вдячні потомки урочисто перейменують в Декарт, а ім’ям назвуть місячний кратер.

 

В КОШИКУ
Товарів
на суму 0 грн.
Переглянути
КОШИК
0 товарів

НАШІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ:
поза сферою Дайсона

СУМА ЗНАНЬ ТА ТЕХНОЛОГІЙ
DrNemo Вітаю друзі-медики, та й не медики особливо з черговим поступом в медичних реформах. Ми двома руками За те щоби таки щось мінялося в кращу сторону для лікарів та пацієнтів. Благими намірами... Але всі попередні роки якось так ставалося, що кожен новий міністр дивним чином бачив реформування в скороченні якогось чергового бюджетовитратного фактору. Спочатку скоротили середній медперсонал, потім молодший, відтак настала черга заміни швидкими профільних спеціалістів, не втрачаючи темпу в швидких замінили лікарів на парамедиків. Горизонти подальших скорочень захоплюючі, виявляється туберкульоз не так вже й потрібно лікувати в спецлікарнях. А що скажуть лікарі, до яких записалося 2000 чол. на лікування та й дійсно почнуть створювати щоденні черги? А чи планується якось впорядкувати страхову медицину щоб таки якість кошти цілево компенсувалися лікарням та медперсоналу? Сумний досвід обовя'зкової особистої фінансової підтримки своїх рідних та не дуже в медзакладах... Питань багато, відповідей менше. Хотілось би бачити цілісну картину, фінальну мету та очікувану схему Системи Охорони Здоров'я, тоді й зрозумілі будуть проміжні моменти реформ. А от щодо якості наданих послуг та обговорення дотичних тем попереду, а поки що в рамках самоосвіти вивчаємо Вісім сезонів канадського серіалу DrHouseMD, 117 серій з 2004 по 2011 рік… Такий марафон з незмінною цікавістю, беззаперечним впливом на медичну спільноту та суспільство в цілому достойний вивчення та перегляду. Доктор Хаус (у виконанні англійського актора Г'ю Лорі, який за кожен з епізодів отримував $400,000.00, та ще й одержав за цю роль «Золотий глобус» в 2006 й 2007 роках, премію «Еммі» в 2005, нагороду Гільдії телеакторів в 2007, 2009 та безліч інших)— блискучий фахівець у галузі захворювань нирок (нефрологія) і інфекційних хвороб, але через деякі особливості його характеру його не можна назвати улюбленцем пацієнтів і колег— він замкнутий, різкий і цинічний, схильний до мізантропії й бунтарства. Він не обтяжує себе дотриманням правил гарного тону й часом здається, що він повністю позбавлений почуття жалю (хоч це не так). #читати
Якщо блокувати роботу невеличкої частини мозку - гіпоталамуса - життя можна продовжити на 20%, а старіння уповільнити. Це, щоправда, наразі - на мишах, довели біологи з медичного коледжу Альберта Айнштайна в Нью-Йорку (США). Гіпоталамус -- це одна з найважливіших частин мозку, адже він регулює дуже багато функцій організму, -- каже Володимир Майський, нейрофізіолог. -- Зокрема, саме гіпоталамус відповідає за сталість процесів внутрішнього середовища організму -- його ще називають вищим вегетативним центром, який аналізує показники всіх систем організму та, ніби диригент, пристосовує їх одна до одної. На цьому базується Елеваційна теорія старіння #читати
Прісна вода – це поширена в природі вода, яка міститься на земній поверхні у вигляді льодовикових щитів, льодовикових шапок, льодовиків, айсбергів, боліт, ставків, озер, річок та струмків, а також під землею – підземні води у водоносних шарах та підземні течії. Але 97% усієї води на планеті Земля є солоною і не може споживатися безпосередньо. #читати
Статті