ВІДЧУТТЯ ВИХОДУ З ТІЛА ПОВ’ЯЗАНЕ З АНОМАЛІЄЮ ВНУТРІШНЬОГО ВУХА

Позиціонування нашого тіла у просторі, координація роботи всіх м'язів, пізнання навколишнього світу, збалансованість рухів у спорті та побуті забезпечують всього кілька кристаликів кальцію у завитку внутрішнього вуха. Абсолютно очевидно, що точка відліку координат базується на співрозмірності з гравітаційним полем Землі (Місяць, Марс, відкритий космос викликають інші відчуття). Порушення функціонування цього архіточного вестибулярного апарату обвалює всю координацію рухів та дає відчуття левітації (польоти тіла у сні та наяву :).

У 1958 році Роберт Монро випробував вихід з тіла в перший раз. Це почалося «без будь-якої очевидної причини», писав він. Його лікар, не знайшовши фізичного нездужання, призначив Роберту транквілізатори. Його друг-психолог розповідав мені, що він не дивлячись на це, він продовжив вивчати цей досвід. Зрештою, як розповіла ця людина, «деякі з тих, хто практикує йогу і східні релігії, стверджують, що можуть робити це, коли захочуть».

Монро намагався знову і знову. Він згадує про цей досвід у своїй класичній книзі «Подорожі поза тілом» 1971 року, яка зробила його предметом суспільної дискусії. Монро помер в 1995 році, але захоплення цим досвідом продовжило розвиватися.

Такий досвід може відрізнятися у різних людей, але часто він охоплює відчуття виходу з реального тіла і погляд вниз. Для неврологів це явище є новою можливістю: розуміння того, де помиляється мозок, може також дозволити зрозуміти, як він повинен працювати. Нейробіологи тепер вважають, що поза тілесні переживання пов’язані з вестибулярною системою, що складається з каналів у внутрішньому вусі, які відстежують розташування людини в просторі, і тим як ця інформація взаємодіє з іншими почуттями в мозку.

>
Стаття повністю доступна лише для авторизованих користувачів
В КОШИКУ
Товарів
на суму 0 грн.
Переглянути
КОШИК
0 товарів

НАШІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ:
поза сферою Дайсона

СУМА ЗНАНЬ ТА ТЕХНОЛОГІЙ
Рене Декарт (фр. René Descartes, лат. Renatus Cartesius — Ренат Картезій). Сьогодні виповнюється 422 роки з Дня Народження 31.03.1596 (помер 11.02.1650). Візіонер з когорти великих, окрім колосального впливу на розвиток філософської думки, зробив суттєвий внесок до математики, фізики — того, що сьогодні назвали б теорією знання. Декарт прославив своє ім'я великою кількістю трактатів з математики та філософії. Основні з них: «Геометрія» (1637), «Міркування про метод, що дозволяє направляти свій розум і відшукувати істину в науках» (1637), «Засади філософії» (1644). Крім того він заклав основи аналітичної геометрії, дав поняття змінної величини і функції, ввів багато алгебраїчних визначень. Автор теорії, яка пояснює утворення небесних тіл вихоровим рухом частинок матерії (вихори Декарта), розповів все про райдугу. Ввів поняття рефлексу (дуга Декарта). Декарт запровадив власну систему координат. У фізиці він сформулював закон збереження кількості руху, запровадив поняття імпульсу сили. Декарт — автор методу радикального сумніву в філософії, механіцизму у фізиці, предтеча рефлексології. Постійно розмірковував і експериментував, чи то була райдуга чи крісло-качалка. Французький філософ був одним з мислителів, які сприяли переходу від Середньовіччя до т. зв. Нового часу. Вихідне положення його праць — що нічого не повинно бути сприйняте на віру, сформоване традицією чи усталеними поглядами сьогодення. Запропонована ним методологія власного пошуку істини, та відповідно "правильного" застосування свого розуму може бути хорошою методологічною вправою для будь-якої активно мислячої людини. Сам Декарт зіштовхнувся з проблемою конфлікту з науковими та релігійними авторитетами, що визначали "силове поле" ідей сучасної йому спільноти. І це, безумовно, вплинуло на форму і логіку опису його власних ідей. Ця ситуація є характерною для більшості творців візійного рівня. Інерційна характеристика спільноти, її спроможність до сприйняття нового, межа і корисність консерватизму з іншого боку є важливими, практичними характеристики часів змін. #читати
Американський мільйонер Форест Фенн сховав у горах величезного Єлловстоунського заповідника скриню з золотом та антикваріатом. Тисячі людей поки що безуспішно шукають скарби 87-річного чоловіка. Це небезпечно. Шестеро загинули. Останній – влітку 2017 року. #читати
Вважається, що моркву, почали вирощувати в Афганістані, Ірані та Пакистані на початку нашої ери, вона мала темно-фіолетове коріння, зумовлене присутністю пігменту антоціаніну. Згодом дика морква поширилась на захід від цього регіону до Малої Азії (у X або XI столітті), Іспанії (XII століття) і Північно-Західніої Європи (у XV столітті), і на схід до Китаю (у XIII або XIV столітті) і Японії (у XVII столітті). На якомусь етапі виникли мутантні жовті і білі форми, позбавлені антоціанінів. Дані з документів і картин свідчать, що морква культивована в Північно-Західній Європі до XVI століття була фіолетового або жовтого кольору. Так було аж до ювілею Короля Нідерландів Вільгельма Оранського, XVIІ століття, якому в подарунок селекціонували з жовтої моркви оранжеву, в якій виявилась висока концентрація бета-каротину (оранжевого пігменту). #читати