ВІДЧУТТЯ ВИХОДУ З ТІЛА ПОВ’ЯЗАНЕ З АНОМАЛІЄЮ ВНУТРІШНЬОГО ВУХА

Позиціонування нашого тіла у просторі, координація роботи всіх м'язів, пізнання навколишнього світу, збалансованість рухів у спорті та побуті забезпечують всього кілька кристаликів кальцію у завитку внутрішнього вуха. Абсолютно очевидно, що точка відліку координат базується на співрозмірності з гравітаційним полем Землі (Місяць, Марс, відкритий космос викликають інші відчуття). Порушення функціонування цього архіточного вестибулярного апарату обвалює всю координацію рухів та дає відчуття левітації (польоти тіла у сні та наяву :).

У 1958 році Роберт Монро випробував вихід з тіла в перший раз. Це почалося «без будь-якої очевидної причини», писав він. Його лікар, не знайшовши фізичного нездужання, призначив Роберту транквілізатори. Його друг-психолог розповідав мені, що він не дивлячись на це, він продовжив вивчати цей досвід. Зрештою, як розповіла ця людина, «деякі з тих, хто практикує йогу і східні релігії, стверджують, що можуть робити це, коли захочуть».

Монро намагався знову і знову. Він згадує про цей досвід у своїй класичній книзі «Подорожі поза тілом» 1971 року, яка зробила його предметом суспільної дискусії. Монро помер в 1995 році, але захоплення цим досвідом продовжило розвиватися.

Такий досвід може відрізнятися у різних людей, але часто він охоплює відчуття виходу з реального тіла і погляд вниз. Для неврологів це явище є новою можливістю: розуміння того, де помиляється мозок, може також дозволити зрозуміти, як він повинен працювати. Нейробіологи тепер вважають, що поза тілесні переживання пов’язані з вестибулярною системою, що складається з каналів у внутрішньому вусі, які відстежують розташування людини в просторі, і тим як ця інформація взаємодіє з іншими почуттями в мозку.

>

гриб

У недавньому французькому дослідженні Крістоф Лопес, невролог Університету Екс-Марсель, об’єднався з Майєю Елзіер, лікарем, яка працює з вестибулярними розладами. Деякі з її пацієнтів скаржилися на запаморочення, яке було викликано фізичними причинами, такими як рідина у внутрішньому вусі та інфекція сусіднього нерва. З 210 пацієнтів, що повідомляли про запаморочення, у 14%, за їхніми словами, був досвід виходу з тіла. Навпаки, тільки 5 відсотків здорових учасників дослідження говорили про подібні відчуття.

Серед пацієнтів, що зазнали таке, деякі говорили, що їх в процесі «засмоктує спіраль, як в тунелі». Інші описували «вхід в тіло, як лист в конверт». На думку Лопеса, такі відчуття є результатом невідповідності інформації, що надходить з пошкодженої вестибулярної системи і візуальних вражень.

Олаф Бланке, невролог з Федеральної політехнічної школи Лозанни, каже, що дослідження дає попереднім анекдотичним припущенням про сильний вестибулярний компонент у поза тілесних переживаннях тверді підстави. Бланке, який раніше працював з Лопесом, але не брав участі в поточному дослідженні, також нагадує, що електричне стимулювання області мозку, яка об’єднує вестибулярну і візуальну інформацію, може викликати ілюзію поза тілесного досвіду.

Але є ще одна загадка. У той час як 14 відсотків пацієнтів Елзіер, що мають проблеми з вестибулярним апаратом, повідомили про такі переживання, це все ж не 100 відсотків. І у здорових людей іноді є такий досвід. Один лише вестибулярний розлад не змушує людей відчувати, що вони покинули свої тіла. «Ми вважаємо, що досвід перебування поза тілом може бути поєднанням декількох факторів», – каже Лопес. Він також обстежив психічний стан пацієнтів і виявив, що в осіб з тривогою і депресією на додаток до запаморочення більше шансів мати такий досвід.

Джейсон Брейтуейт, психолог з Університету Ланкастера, виявив, що люди, у яких є інші перцептивні аномалії, такі як почуття незрозумілої присутності іншої людини або зміни форми тіла, також з більшою ймовірністю повідомляють про поза тілесні переживання.

Досвід поза тілом може мати відношення до певного способу, яким мозок намагається зрозуміти простір. Один із способів пояснити це, каже Брейтвейт, полягає в тому, що ваш мозок автоматично створює уявлення про те, як простір виглядає навколо вас з висоти пташиного польоту. Зазвичай ви бачите речі з вашої точки зору. Але коли щось обурює мозок і він не може осмислити різні потоки сенсорної інформації, може включатися ця модель сприйняття.

Для Брейтвейта вивчення поза тілесних переживань ставить великі питання про людину і її свідомість. «Двадцять чи тридцять років тому психологія вважала, що дослідження свідомості – це щось дике, пов’язане з медитацією і ароматичними паличками» – каже він (реакція одного – психолога Монро на Досвід поза тілом говорить багато про що). Але «незвичайні переживання в усіх формах мають велике значення для вчених і філософів, які цікавляться природою людини, навіть якщо здаються безглуздими або дикими».

Джерело Atlantic

В КОШИКУ
Товарів
на суму 0 грн.
Переглянути
КОШИК
0 товарів

НАШІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ:
поза сферою Дайсона

СУМА ЗНАНЬ ТА ТЕХНОЛОГІЙ
Декілька десятиліть тому лише люди могли грати у шахи або читати рукописні тексти. Сьогодні з цим легко впораються машини з системами ШІ, які протягом кількох років знаходяться у центрі уваги досліджень. Сучасні вчені працюють над значно більшим застосуванням ШІ в усіх сферах життя, що призведе до справжньої революції в тому, як ми працюємо, спілкуємося, навчаємося та відпочиваємо. Продукти та послуги, в основі яких такі інновації, стануть частиною повсякденного життя людей протягом найближчих років, як свідчать думки експертів у галузі ШІ щодо впроваждення систем ШІ. Проте, у багатьох людей природа ШІ викликає окреме занепокоєння. Варіанти дифініцій змінюються з часом, і здебільшого залишаються суперечливими. Такі технології досить складні та широкомасштабні і можуть вплинути на різні сфери життєдіяльності людини. Технології ШІ викликають багато складних питань в контексті конфіденційності, довіри та автономності, які нелегко вирішуються, що і призводить до занепокоєння стосовно потенційних загроз для життя людини. #читати
До читання людину підштовхує певна внутрішня потреба. А всі потреби так чи інак зводяться до чотирьох екзистенційних страхів: смерті, самоти, свободи і сенсу, точніше безсенсовності, буття. Якщо вірити одному з головних представників напряму екзистенційної терапії І. Ялому, саме подолання цих страхів приносить людині щастя. Взаємодія з ними в той чи інший спосіб породжує тривогу та напругу в людській психіці, яка потребує вивільнення та прагне гармонізувати свій стан. Але мало хто каже собі: я боюся померти, тому піду почитаю тих, хто про це писав, – наприклад, може, «Чуму» Камю? Чи краще щось про тореадорів із Гемінгвея? Швидше, людина просто вибере книжку про щось співзвучне чи перегляне гостросюжетний фільм. Найімовірніше – постарається позбутися напруги –байдуже як, аби тільки якомога швидше. Та чи найбільш ефективно? #читати
Післямова, Джерела текстів, спосіб впорядкування та візуалізації, зміст та безліч цікавих думок стосовно ТГШ та його творчості #читати
Статті