ВІДЧУТТЯ ВИХОДУ З ТІЛА ПОВ’ЯЗАНЕ З АНОМАЛІЄЮ ВНУТРІШНЬОГО ВУХА

Позиціонування нашого тіла у просторі, координація роботи всіх м'язів, пізнання навколишнього світу, збалансованість рухів у спорті та побуті забезпечують всього кілька кристаликів кальцію у завитку внутрішнього вуха. Абсолютно очевидно, що точка відліку координат базується на співрозмірності з гравітаційним полем Землі (Місяць, Марс, відкритий космос викликають інші відчуття). Порушення функціонування цього архіточного вестибулярного апарату обвалює всю координацію рухів та дає відчуття левітації (польоти тіла у сні та наяву :).

У 1958 році Роберт Монро випробував вихід з тіла в перший раз. Це почалося «без будь-якої очевидної причини», писав він. Його лікар, не знайшовши фізичного нездужання, призначив Роберту транквілізатори. Його друг-психолог розповідав мені, що він не дивлячись на це, він продовжив вивчати цей досвід. Зрештою, як розповіла ця людина, «деякі з тих, хто практикує йогу і східні релігії, стверджують, що можуть робити це, коли захочуть».

Монро намагався знову і знову. Він згадує про цей досвід у своїй класичній книзі «Подорожі поза тілом» 1971 року, яка зробила його предметом суспільної дискусії. Монро помер в 1995 році, але захоплення цим досвідом продовжило розвиватися.

Такий досвід може відрізнятися у різних людей, але часто він охоплює відчуття виходу з реального тіла і погляд вниз. Для неврологів це явище є новою можливістю: розуміння того, де помиляється мозок, може також дозволити зрозуміти, як він повинен працювати. Нейробіологи тепер вважають, що поза тілесні переживання пов’язані з вестибулярною системою, що складається з каналів у внутрішньому вусі, які відстежують розташування людини в просторі, і тим як ця інформація взаємодіє з іншими почуттями в мозку.

>

гриб

У недавньому французькому дослідженні Крістоф Лопес, невролог Університету Екс-Марсель, об’єднався з Майєю Елзіер, лікарем, яка працює з вестибулярними розладами. Деякі з її пацієнтів скаржилися на запаморочення, яке було викликано фізичними причинами, такими як рідина у внутрішньому вусі та інфекція сусіднього нерва. З 210 пацієнтів, що повідомляли про запаморочення, у 14%, за їхніми словами, був досвід виходу з тіла. Навпаки, тільки 5 відсотків здорових учасників дослідження говорили про подібні відчуття.

Серед пацієнтів, що зазнали таке, деякі говорили, що їх в процесі «засмоктує спіраль, як в тунелі». Інші описували «вхід в тіло, як лист в конверт». На думку Лопеса, такі відчуття є результатом невідповідності інформації, що надходить з пошкодженої вестибулярної системи і візуальних вражень.

Олаф Бланке, невролог з Федеральної політехнічної школи Лозанни, каже, що дослідження дає попереднім анекдотичним припущенням про сильний вестибулярний компонент у поза тілесних переживаннях тверді підстави. Бланке, який раніше працював з Лопесом, але не брав участі в поточному дослідженні, також нагадує, що електричне стимулювання області мозку, яка об’єднує вестибулярну і візуальну інформацію, може викликати ілюзію поза тілесного досвіду.

Але є ще одна загадка. У той час як 14 відсотків пацієнтів Елзіер, що мають проблеми з вестибулярним апаратом, повідомили про такі переживання, це все ж не 100 відсотків. І у здорових людей іноді є такий досвід. Один лише вестибулярний розлад не змушує людей відчувати, що вони покинули свої тіла. «Ми вважаємо, що досвід перебування поза тілом може бути поєднанням декількох факторів», – каже Лопес. Він також обстежив психічний стан пацієнтів і виявив, що в осіб з тривогою і депресією на додаток до запаморочення більше шансів мати такий досвід.

Джейсон Брейтуейт, психолог з Університету Ланкастера, виявив, що люди, у яких є інші перцептивні аномалії, такі як почуття незрозумілої присутності іншої людини або зміни форми тіла, також з більшою ймовірністю повідомляють про поза тілесні переживання.

Досвід поза тілом може мати відношення до певного способу, яким мозок намагається зрозуміти простір. Один із способів пояснити це, каже Брейтвейт, полягає в тому, що ваш мозок автоматично створює уявлення про те, як простір виглядає навколо вас з висоти пташиного польоту. Зазвичай ви бачите речі з вашої точки зору. Але коли щось обурює мозок і він не може осмислити різні потоки сенсорної інформації, може включатися ця модель сприйняття.

Для Брейтвейта вивчення поза тілесних переживань ставить великі питання про людину і її свідомість. «Двадцять чи тридцять років тому психологія вважала, що дослідження свідомості – це щось дике, пов’язане з медитацією і ароматичними паличками» – каже він (реакція одного – психолога Монро на Досвід поза тілом говорить багато про що). Але «незвичайні переживання в усіх формах мають велике значення для вчених і філософів, які цікавляться природою людини, навіть якщо здаються безглуздими або дикими».

Джерело Atlantic

В КОШИКУ
Товарів
на суму 0 грн.
Переглянути
КОШИК
0 товарів

НАШІ ЗАЦІКАВЛЕННЯ:
поза сферою Дайсона

СУМА ЗНАНЬ ТА ТЕХНОЛОГІЙ
Джеймс Брейнер, Spanish Journalism Society Тези виступу професора з Унівеситету Наварри на міжнародній конференції в Малазі, про новітні тенденції світової журналістики. 1. Видавці новин звертаються до користувачів і перестають розглядати рекламодавців та інвесторів як основне джерело фінансування. Бізнес-модель, при якій фінансування медіа приходить від рекламодавців, віджила свій вік і майже мертва. Автоматична купівля і продаж реклами контролюється монополіями Google і Facebook, що мають кращий доступ до даних про аудиторію медіа, ніж самі ці видання. Видавці не можуть конкурувати з таким домінуванням програмування і таргетингової реклами. Прийшов час спалити кораблі і не озиратися назад. 2. Серед потоків низькоякісного контенту, дезінформації, клікбейта і фейкових новин вартість новинних організації буде залежати від того, наскільки їй довіряє аудиторія. Новинним медіа необхідно зміцнювати довіру і організовувати безпосередню взаємодію з аудиторією, слухати аудиторію, дотримуватися принципів прозорості та відкрито ділитися інформацією про власників і інвесторів, інші джерела фінансування і про те, на що редакція витрачає отримані гроші. І - найголовніше - проводити журналістські розслідування, що сприяють підзвітності та змушують політиків і бізнесменів відповідати за свої слова і дії. #читати
Відомий двічі-лауреат Нобелівської премії з фізики Річард Фейнман усвідомив різницю між “знанням чогось” і “знанням назви чогось”, це й стало однією з головних причин його успіху. Головне у навчанні — не час, який ви виділяєте на нього, а спосіб. Фейнман прийшов до формули навчання, яка дозволила йому розуміти речі краще за інших. Ця формула отримала назву “метод Фейнмана”, і саме вона допомагає вивчати будь-який предмет глибше та швидше. Тема, предмет чи поняття, які б ви хотіли вивчити, не мають значення. Вчити фізику за Фейнманом це перш за все спосіб мислення та синтезу. "Метод Фейнмана" працює всюди, і дуже простий для виконання. Це не лише чудовий метод навчання, але й шлях до зовсім іншого способу мислення. Тож в чому полягає "метод Фейнмана"? Виявляється, потрібно зробити всього 4 простих кроки. #читати
Бернард ШОУ – найуславленіший (після Шекспіра) англійський драматург та видатний публіцист, ірландець. При отриманні Нобелівської премії він назвав цю подію «знаком вдяки за те полегшення, яке він подарував світу, нічого не надрукувавши в цьому році». Він, як ніхто інший, вмів ідеально єднати гумор і глибокі спостереження, а його влучні і точні цитати стали класикою на всі часи. Саме Шоу разом із Г. Ібсеном і А. Чеховим був «батьком» гостросоціальної, інтелектуальної драми, «драми ідей». Продовжуючи на новій основі традиції ібсенівського театру, Б. Шоу створив неповторно своєрідну драматургічну систему. Отримав премію «Оскар» 1939 за кращий адаптивний сценарій «Пігмаліон». Досить дивно й прикро виглядає історія, як такого проникливого чоловіка перехитрив Сталін а він відтак своєю лекцією обдурив світ. В 1931 році Б.Шоу побував в СРСР з метою пересвідчитися про голод та репресії (як ірландець він розумів і те й інше після британського голодомору Ірландії в 1845-1849). Але його лекція про успіхи СРСР, якісь дрібні проблеми з політв'язнями та відповідь на питання про голод: "Помилуйте. Коли я приїхав у Радянський Союз, я з'їв найситніший обід в моєму житті", лиш підтверджує приказку "На кожного мудреця достатньо простоти". "Шоу" для Шоу було вдале... На українській сцені вперше ставив п'єси Бернарда Шоу пан Лесь Курбас у «Молодому театрі» («Кандіда», 1918) й Театрі ім. Т. Шевченка («Учень диявола», 1922); пізніше в Театрі ім. І. Франка були виставлені «Свята Йоанна» (1924) й «Учень диявола» (1948). #читати
Статті