Микола Олексійович Лукаш за свого життя виконав близько 3500 перекладів українською, серед яких "Декамерон", "Дон Кіхот", "Фауст"; "Мадам Боварі"; твори Гарсії Лорки, Роберта Бернса, Фрідріха Шиллера, Генріха Гайне та ін; був упорядником 6 словників, серед яких словник українських фразеологізмів.

Є ще й ряд впорядкованих та невиданих словників, потрохи культурологія дозріває до оцінки масштабу зробленого Лукашем. Письменник Богдан Жолдак (правнук Тобілевича) розповів про свою книжку "Під зіркою Лукаша", де зібрані унікальні свідчення та спогади про відомого українського перекладача і мовознавця Миколу Лукаша. "Книжка ця, можна сказати, сенсаційна. Хто знає, що Микола Лукаш є найбільшим світовим перекладачем? Про це мало хто здогадується, тому що Лукаш працював в українській мові...

Але в Україні це людина номер один. Наприклад, хто може тут в Україні похвалитися, що повністю змінив літературну мову? Це зробив саме перекладач Микола Лукаш. Він у 1964 році видав переклад "Декамерону" Бокаччо, де відреставрував українську мову, яка була в середні віки тут - мова, адекватна "Декамерону" Бокаччо..."

Микола Лукаш вважав Майка Йогансена такою людиною №1 в українській літературі, оскільки той був перекладачем з багатьох мов та унікальним письменником, абсолютно достойний нобелівської премії. Микола Лукаш був не менш важливий для Європейської культури і так само міг претендувати на цей почесний п’єдестал.